Гострий апендицит у дітей до 3 років

Відео: Як часто зустрічається гострий апендицит у дітей і в якому віці?

В основу цього повідомлення покладені спостереження над 496 хворими до 3 років, які перебували на лікуванні в клініці хірургії дитячого віку. За цей же період з приводу гострого апендициту було прооперовано 8243 дітей у віці від 3 до 15 років. Померло 3 дітей (0,03%).

За віком хворі до 3 років розподілялися наступним чином:
до 6 місяців - 1 дитина-
від 6 місяців до 1 року - 12 дітей-
від 1 року до 2 років - 130 дітей-
від 2 років до 3 років - 353 дитини.

Розпізнавання гострого апендициту у дітей до одного року представляло труднощі. Тільки в 6 випадках був поставлений правильний доопераційний діагноз. В інших спостереженнях захворювання трактувалося як інвагінація. Слід пам`ятати, що гострий апендицит може спостерігатися і у новонароджених. Так, І. І. Півень описує випадок гангренозного апендициту у дванадцятиденного дитини. На 6-й день після народження у дитини підвищилася температура, спостерігалися здуття живота і часті рідкі випорожнення, на п`ятий день захворювання з`явилася блювота. В клініку госпіталізований після того як виявлена кров в калі. Запідозрена інвагінація кишечника. Істинний характер захворювання встановлено під час операції.

Шопп, Клозер і Фіррер зібрали в літературі 24 спостереження гострого апендициту у дітей до одного місяця. Всього прооперовано 7. З них видужала 4 (з 24 дітей померло 20).

Розпізнавання аппендикулярного перитоніту у дітей раннього віку до теперішнього часу недостатньо розроблено. С. Я. Долецький зазначає, що тільки у 7 з 87 хворих, що надійшли з аппендікулярним інфільтратом, був поставлений правильний діагноз. За нашими даними, з 100 хворих, доставлених з аппендікулярним перитонітом, правильний діагноз на попередньому етапі було поставлено в 30 випадках.

У групі наших хворих було 287 хлопчиків і 209 дівчаток.

Пізня госпіталізація значного числа дітей залежала від ряду причин: труднощі діагностики, недостатності знань і досвіду лікарів (педіатрів і хірургів), а також поганий санітарно-просвітницькою роботою серед батьків.

За останні три роки зросла кількість дітей, доставлених в клініку до 12 годин від початку захворювання. Це пояснюється поліпшенням діагностики гострого апендициту у дітей педіатрами та лікарями швидкої допомоги. З зазначеними континентами лікарів співробітники клініки провели курс занять про особливості діагностики гострого апендициту у дітей. Якщо раніше деструктивні форми апендициту у дітей раннього віку становили 65%, то за останні три роки цей відсоток знизився до 25.

У всіх випадках розлитого апендикулярного перитоніту і вираженої інтоксикації, ми спеціально готували дитину до операції. Підготовка тривала в середньому від одного до чотирьох годин. Вона була спрямована на боротьбу з інтоксикацією, шоком і гіпоксією. З цією метою дитині переливали крапельно кров, плазму, розчин Рінгера, 5% глюкозу, хлористий кальцій, вітаміни. Підшкірно вводилися наркотики, серцеві, внутрішньом`язово - антібіотікі- давався кисень. Така підготовка підвищила резервні сили дитини, що знаходилися на межі. Після цього хірург приступив до операції. Така тактика цілком себе виправдала. Були досягнуті сприятливі наслідки навіть у вкрай важких випадках. Наведемо приклади.

Валерій К., 2 років, доставлений в клініку в украй важкому стані з приводу гострого апендициту, перитоніту. Серед повного благополуччя з`явилися болі в животі, блювання, температура підвищилася до 39 °. Протягом 5 днів батьки за допомогою не зверталися, тому що вважали, що у дитини глистяні інвазії давали всередину піперазин. Коли стан різко погіршився, був викликаний дільничний лікар, який направив дитину в клініку.

Об`єктивно: шкірні покриви бліді. Губи, кінчики пальців - ціанотичні. Пульс слабкого наповнення, аритмічний, 156 в одну хвилину. Живіт роздутий. Черевна стінка напружена і болюча в правій клубової області. При порівняльної, дозованої перкусії визначається больова реакція по всьому животу, особливо виражена в правій половині живота. Лейкоцитоз зі зрушенням вліво.

Після підготовки, яка тривала 4 години (перелито крапельно 100 мл крові, 250 мл 5% глюкози, введено 5 мл глюконату кальцію, вітаміни С, В по 0,5 мл, підшкірно 0,2 мл промедолу, 0,5 кордіаміну, безперервно давався кисень, антибіотики парентерально і аерозолями), стан дитини дещо поліпшилася. Під ефірно-кисневим наркозом проведена операція. Виявлено проривної апендицит, каловий перитоніт. Післяопераційний період протікав дуже важко і ускладнився пневмонією. Виписаний через 35 днів в задовільному стані.

У всіх хворих з деструктивними формами апендициту, перитоніту застосовувалися антибіотики широкого спектру дії (внутрішньом`язово і через дренажі, введені в черевну порожнину), а потім призначалися антибіотики з урахуванням посіву гною і чутливості збудника. Найчастіше застосовувалися стрептоміцин, мономіцин, ауромікоін, рідше пеніцилін. Широко застосовувалися фізичні методи лікування: електрофорез з новоіманін, електричне поле УВЧ, аерозолі з антибіотиками (для профілактики і лікування пневмонії).

З 496 оперованих дітей двоє померло. Одна дитина 8 місяців доставлений в клініку через дві доби після початку захворювання з вираженою картиною розлитого перитоніту. Смерть наступила через чотири дні від приєднання якої двосторонньої пневмонії. У другому випадку дитина 1 року 8 місяців доставлений на 6-ту добу після початку захворювання з вираженою картиною розлитого перитоніту, пневмонією. Незважаючи на вжиті заходи, він загинув через добу після операції від пневмонії.

З числа дітей, які були доставлені в клініку з запущеними перитоніту апендикулярного походження, у 15 в післяопераційному періоді спостерігалися ускладнення: міжкишкові абсцеси (2), тазові абсцеси (6), рання спайкова кишкова непрохідність (3), кишкові свищі (2), евентрація кишечника (1), в однієї дитини на третій день після операції виникли явища кишкової непрохідності, які були обумовлені гангренозно зміненим дивертикулом Меккеля. Всі діти оперовані повторно з успішним результатом.

Успіх повторних операцій був обумовлений своєчасним розпізнаванням ускладнень і раннім оперативним втручанням. Особливо це важливо при виникненні ранньої післяопераційної спайкової непрохідності кишечника. Діагноз такий непрохідності, що виявляється на 3-й день після операції, дуже утруднений. На перших порах хірург вважає, що це післяопераційний парез кишечника. Однак незабаром його увагу привертають переймоподібні болі, блювоти, що все збільшується здуття живота. При порівняльної, дозованої перкусії передньої черевної стінки з`являється виражений біль по всьому животу, так як в черевній порожнині накопичується випіт. Операції повинна передувати ретельна підготовка, про яку говорилося вище. Зволікання з оперативним втручанням посилює тяжкість стану хворого, посилюється інтоксикація, розвиваються глибокі патологічні зміни в організмі, які загрожують летальним результатом.

Приклад. Світлана І., 2 років 6 міс, доставлена в клініку через 36 годин після початку захворювання з приводу гострого апендициту. У перший день хвороби була оглянута дільничним педіатром, який трактував захворювання як ентероколіт. На другий день стан дитини різко погіршився. Був викликаний хірург, який запідозрив гострий апендицит і направив хвору в клініку. Після обстеження встановлено розлитої перитоніт апендикулярного походження. З причини вкрай важкого стану і глибокої інтоксикації протягом 2 годин проводилася доопераційна підготовка. З цією метою перелито внутрішньовенно крапельно - кров, 5% розчин глюкози, вітаміни, введено підшкірно наркотики, серцеві, розпочато енергійне лікування антибіотиками парентерально і аерозолями, давався кисень. Коли стан дівчинки трохи покращилося, була зроблена операція. Виявлено гангренозний-проривної апендицит, розлитий перитоніт. На 3-й день після операції стан дитини знову різко погіршився. З`явилися переймоподібні болі в животі, блювання з домішкою жовчі, а потім кишковим вмістом.

Об`єктивно: загальний стан важкий. Мова обкладений білим нальотом, сухуватий. Пульс - 128 в одну хвилину, слабкого наповнення. Живіт роздутий. У правої клубової області поблизу від післяопераційної рани періодично видно перистальтика. При порівняльної перкусії виражена больова реакція по всьому животу. При пальцевому дослідженні прямої кишки - задній прохід зяє, ампула порожня. Запідозрена рання післяопераційна спайкова непрохідність на тлі неліквідованими перитоніту. Після передопераційної підготовки (внутрішньовенно крапельно нативная плазма, розчин Рінгера, 5% глюкоза, вітаміни С, В) проведена релапаротомия. Виявлено пухкі площинні спайки в термінальному відділі клубової кишки, які зумовили явища непрохідності. Спайки розділені. Післяопераційний період у подальшому протікав без ускладнень. Через три тижні дитина виписаний в задовільному стані.

Отримані клінікою сприятливі результати свідчать про правильність обраної тактики передопераційної підготовки і комплексної раціональної терапії в післяопераційному періоді у дітей з запущеними перитоніту.

Своєчасне розпізнавання гострого апендициту і рання операція - основа успішного результату лікування.
Увага, тільки СЬОГОДНІ!