Що таке і як проявляється катаральний гайморит

Що таке катаральний гайморит? Найчастіше дане запальне захворювання розвивається на тлі невилікуваний застуди. Звичайний нежить здатний перейти в катаральний гайморит. Недуга носить сезонний характер і частіше за все виникає у людей навесні і восени, що цілком закономірно, адже в цей час імунітет слабшає через недостатню кількість вітамінів, сонця, перенесених запальних і простудних захворювань. Невилікуваний нежить або застуда - відмінний грунт для виникнення катарального гаймориту.

Захворювання порушує процес виведення слизу в навколоносових пазухах. Набряк слизової оболонки веде до того, що отвори, через які здійснюється транспортування слизу, закриваються. Починається скупчення слизу в гайморових пазухах. Все це викликає посилення запального процесу, і самопочуття людини погіршується.

Гайморит як причина небезпечних патологій

Захворюванню супроводжують такі симптоми:

• млявість, апатія;
• головні болі;
• підвищення температури тіла;
• погіршення або повна втрата нюху;
• набряклість очниць;
• безсоння, сонливість,
• втрата апетиту;
• серозні, слизові виділення, через які дихати носом стає складно.

У ряді випадків можуть виникати сльозотеча і больові відчуття при найменшому русі головою. Найчастіше захворювання починається з вираженого прояву симптомів. Лікування недуги необхідно здійснювати негайно, адже хвороба здатна перейти в гнійний гайморит, стати причиною утворення флегмон, спровокувати виникнення абсцесів в головному мозку, початок менінгіту і інших не менш небезпечних патологій.

Причини гаймориту досить різноманітні і одним нежиттю або застудою не обмежуються. Захворювання часто виникає в силу анатомічних особливостей будови носа. До хвороби схильні люди, у яких є патології структури носових перегородок, наприклад, її викривлення або розширення нижніх раковин. Значну групу ризику становлять люди, чий імунітет ослаблений. Катаральний гайморит нерідко виникає як наслідок:

• ГРВІ та ГРЗ;
• різних видів грипу;
• гострих і хронічних ринітів;
• алергічної реакції, що виявляється у вигляді риніту;
• травми носа і верхньої щелепи, коли пошкодження зазнали м`які тканини і кістки.

Захворювання здатне протікати в гострій і хронічній формі. У дітей патологія швидше приймає хронічну форму, ніж у дорослих. Недузі найчастіше схильні люди, що працюють в несприятливих кліматичних умовах, у них катаральний гайморит досить швидко набуває хронічної форми і стає гнійним.

Чим відрізняється одностороння патологія від двосторонньої?

Запалення може бути піддана одна або обидві гайморові пазухи. Двосторонній катаральний гайморит протікає важче і лікується складніше в порівнянні з одностороннім. Якщо патологія розвивається в гострій формі, при односторонньому її характері буде порушено носове дихання однієї ніздрі. Правобічний недуга відрізняється тим, що закладено правий носовий хід, лівобічний - лівий. Слизові виділення здійснюються з ураженого захворюванням носового ходу. Ознаки двосторонньої форми хвороби інші, ніж у односторонньою. Запальний процес в першому випадку протікає симетрично, охоплює обидва носові ходи. На наявність двосторонньої патології вкажуть:

• порушене носове дихання, слизові виділення з обох носових ходів;
• больові відчуття при пальпації органу дихання і в подглазничной області;
• набряклість і почервоніння правого і лівого століття.

Будь-якій формі гаймориту супроводжує підвищення температури тіла, воно виникає як результат протікає запального процесу. Пацієнти скаржаться на підвищену втому і зниження працездатності, в деяких випадках у них можуть виникати і запаморочення.

Наявність патології досить легко визначається при огляді у лікаря. Для підтвердження наявності або відсутності патології використовуються:

• рентген навколоносових пазух;
• пункція гайморових пазух.

Перший вид діагностики допомагає швидко встановити наявність гаймориту. Ділянки, охоплені запальним процесом, виглядають на рентгенівському знімку темнішими. Ознакою здорової гайморової пазухи є білий колір - такий, як у очниці.

Але у цього методу є слабка сторона. З його допомогою важко достовірно визначити катаральний гайморит у маленьких пацієнтів, адже у дітей потемніння верхньощелепної пазухи рентген фіксує і при відсутності цієї хвороби, наприклад, коли у дитини є риніт. Більш інформативним способом діагностики вважається пункція. Під час дослідження здійснюється проколювання стінок гайморових пазух, після чого за допомогою шприца відсмоктується їх вміст. Але пункцію найчастіше призначають в тих випадках, коли інші методи діагностики не принесли бажаних результатів. Пункція гайморових пазух здатна привести до ускладнень у вигляді абсцесу, емболії, флегмони очниці, освіти емфіземи, інфікування організму.

Про різних методах боротьби з патологією

Ефективне лікування захворювання передбачає комплексне застосування різних методів.

Головним правилом для людей, які страждають недугою, є недопущення простудних, інфекційних захворювань. Від процедур загартовування тимчасово - поки йде хвороба - доведеться відмовитися. Прийнята їжа і питво ні в якому разі не повинні бути холодними. Медикаментозна терапія патології акцентована на застосуванні місцевих судинозвужувальних назальних засобів. Краплі та спреї, які стосуються цієї категорії, знижують набряклість і відновлюють нормальне функціонування слизової оболонки і гайморових пазух. Але у таких засобів є слабка сторона: організм швидко до них звикає, людина починає застосовувати препарати все частіше, потім ліки більше не надають необхідного ефекту. Особливу небезпеку ці кошти представляють для людей, що страждають серцево-судинними захворюваннями, адже препарати підвищують артеріальний тиск.

Для боротьби з патологією широко застосовуються антигістамінні засоби, до числа яких відносяться димедрол, супрастин, цетрин. У лікуванні захворювання активно використовують фізіотерапевтичні процедури, метою яких є прогрівання гайморових пазух: УВЧ, опромінення ультрафіолетовими променями, ультрафонофорез. Для лікування патології застосовують різні види інгаляцій. Якщо медикаментозна терапія і фізіотерапевтичні процедури не приносять необхідного результату, виконується пункція гайморових пазух. В ході процедури їх вміст викачується з допомогою шприца, в гайморові пазухи вводяться спеціальні антисептичні розчини. Таку процедуру можна виконувати часто. Як правило, кілька сеансів призначають при гострому гаймориті або в період загострення хронічної форми патології. Коли пункція виявляється неефективною, пацієнтові призначають оперативне втручання, в ході якого розкривають вміст гайморових пазух.

Що рекомендує народна медицина?

Народна медицина має багатовіковим досвідом боротьби з патологією. Найбільш відомим засобом є часникові краплі. Сік алое і каланхое активно використовують для приготування розчинів для закапування в ніс. У суміш соків найчастіше додають трохи меду і солі, які є сильними природними антисептиками. Щоденне використання медово-цибулевої мазі значно сповільнить прогресування захворювання.

Для її приготування потрібні такі компоненти:

• мед;
• цибулевий сік:
• молоко;
• подрібнене господарське мило, яке не містить ароматизаторів і барвників;
• рослинна олія.

Компоненти ретельно змішують в рівних пропорціях до отримання однорідної маси. Мазь в теплому вигляді наносять на внутрішню частину стінок носових входів, тримають 15 хвилин і змивають теплою водою. Таку процедуру можна повторювати протягом дня до 5 разів. Для ефективного прогрівання носових пазух використовують теплі яйця і мішечки, наповнені сіллю.

Одним з найбільш популярних засобів інгаляції є настій, приготований з листя евкаліпта або з додаванням ефірних масел хвойних порід дерев.