Олександр олешко: "любов - це робота, але я до неї готовий"

Олександр любить говорити, що відчуває крила за спиною. Він щедрий на почуття, любить справляти враження, обожнює робити подарунки. Дитиною він закохався в цирк за яскраві костюми і блискітки, потім своїми вогнями його поманила Москва, пізніше - світло рампи ... У вільний від роботи час актор любить бродити по місту або сидіти до ранку з друзями на кухні, пригощаючи їх чилійським або рідним молдавським вином. “МК-Бульвар” вирішив, що для фотосесії знавцеві вина саме місце в винному погребі.

Олександр любить говорити, що відчуває крила за спиною. Він щедрий на почуття, любить справляти враження, обожнює робити подарунки. Дитиною він закохався в цирк за яскраві костюми і блискітки, потім своїми вогнями його поманила Москва, пізніше - світло рампи ... У вільний від роботи час актор любить бродити по місту або сидіти до ранку з друзями на кухні, пригощаючи їх чилійським або рідним молдавським вином. “МК-Бульвар” вирішив, що для фотосесії знавцеві вина саме місце в винному погребі.

несекретних МАТЕРІАЛИ

Олешко Олександр Володимирович, актор. Народився 23 липня 1976 року в Кишиневі. Закінчив циркове училище, Щукінське училище. Знімався у фільмах: “Турецький гамбіт”, “заздрість богів”, “Яка дивна гра”, В серіалах: “Зупинка на вимогу”, “садиба”, “вузький міст”, “Марш Турецького”, “зірка епохи” та ін. Грає в театрі “сучасник”.


- Пане Олександре, у вас несерйозна прізвище, забавна зовнішність, і лауреатом театральної премії “Чайка” у номінації “Кращий комедійний актор” ви стали теж невипадково ... Характер у вас також до пари, і ви не схильні драматизувати обставини?

- Мені приємно, якщо від моїх робіт у кого-то піднімається настрій і мою творчість налаштовує на позитивний лад, в кінці кінців, наша професія пов`язана з казкою, ілюзією. Але насправді у мене складне світовідчуття. Я можу заплакати, і мені не соромно в цьому зізнатися.

- В яких ситуаціях?

- Якщо комусь боляче, наприклад. Або коли дивлюся хороше кіно, від якого мурашки по шкірі. Це жива реакція, і мені тут нема чого соромитися. Ось я тут недавно повернувся зі зйомок програми “Великі перегони” і можу чесно зізнатися, що випробував там непідробне відчуття страху, коли брав участь в конкурсі з биком. Але я просто не міг відмовитися і підвести команду. Це був ще один шанс випробувати себе. Так що я зовсім не такий веселий, що ширяє і легковажний, яким мене, можливо, сприймають з боку. Якби я дійсно був таким, то, впевнений, у мене вже була б сім`я і все в ажурі. Але одночасно з цим я не бука. Просто поки що немає збігу ... Підбігають якісь дівчатка (змінює голос на тонкий і дзвінкий):“Ой, Сашка, привіт! Ти такий прикольний!”

- Ну, це зрозуміло, шанувальниці ... А що стосується шлюбу, то ви вже були один раз, півтора року, офіційно одружені на Ользі Бєлової, актрисі театру Калягіна, і у всіх інтерв`ю говорите, що розлучилися, тому як з відносин пішло відчуття польоту. Можливо, ви просто не сімейний по натурі людина?

- Мені не хочеться розповідати про справжню причину нашого з нею розставання, тому всім журналістам я говорю приблизно одне й те саме. Але у нас збереглися дружні стосунки з колишньою дружиною.

- Які уроки винесли з подружжя?

- По-перше, життя двох творчих людей в одному будинку може бути гармонійною, якщо ці люди підходять один одному. І по-друге: любов - це робота. І я до неї готовий. Коли закоханий, то приймаю найактивнішу участь в житті коханої людини, намагаюся робити все можливе, щоб зберегти відносини. Невтомно колю дрова і підкидаю їх в цей вогонь. Спільне життя зі мною, як і з будь-яким артистом, складна, зате цікава і різноманітна. Мені цікаво не ходити по землі, а трохи літати над нею. Краще в парі з кимось. У мене навіть є така фотосесія, де я з крилами, в ролі ангела, після якої мене критикували за випендрьож. Але я бачу себе саме так. Тим більше що крила адже можна використовувати не тільки для польоту, але і вкрити ними когось, обігріти ...

- Коли ви говорите про сім`ю, дітей теж маєте на увазі?

- До недавнього часу, спостерігаючи за нашою чорно-білої життям, коли підлітки перетворюються в покидьків, я не хотів мати дітей. Але зараз, коли у багатьох моїх друзів народилися малюки, я бачу, як це здорово, коли хтось кличе тебе татом.

- За якими ознаками ви розумієте, що потрапили в пастку закоханості?

- Коли мені весь час хочеться набрати заповітний номер, в разі невикористання телефону випускаю з рук, чекаючи дзвінка, коли все інше відходить на другий план ... Якраз зараз я перебуваю в цьому стані.

- Який ваш типаж жінки?

- Жінка-подруга і ні в якому разі не жінка-мати. Мені подобаються дівчата ділові, з власною думкою, позицією, планами. Притому це не означає, що я відмовляюся бути сімейним тягачем, але мені приємніше жити з людиною активною, які мають свою власну, повноцінну, паралельне життя.

- Ви, напевно, знаєте, що самотні чоловіки частенько викликають підозри в нетрадиційній сексуальній орієнтації. І ви не є тут винятком. Що на це скажете?

- Я знаю, що про мене говорять подібне, і навіть вже звик до цього. А яким чином мені заперечувати це? Здійснити прямо зараз з вами статевий акт, щоб ви зрозуміли, що я все-таки чоловік і знаю, як і куди ?! Звичайно, геїв сьогодні дійсно багато і в кіно, і на естраді, з багатьма я знаком, вони є моїми приятелями, але це ні про що не говорить. Якщо хочете, частенько ці чутки вигадують і роздмухують відкинуті тобою жінки. Я в цьому переконався. Чомусь якщо жінка відмовляє чоловіку, то це сприймається нормально, а якщо чоловік жінці, то це вважається якийсь аномалією, значить, він точно гей, інакше бути не може. Але не чекайте від мене перерахування прізвищ відкинутих дам. Це буде вже зовсім не по-чоловічому. Терпіти не можу, коли мужики збираються і починають обговорювати свої перемоги. Взагалі наше суспільство знаходиться в хворобливому стані, бо нічого не утворено, не розвинене, тому багато талановитих людей гинуть через якихось забобонів, негативного ставлення до себе, в тому числі і з приводу сексуальної орієнтації. В принципі я вважаю, що не треба кричати на кожному розі, з ким ти віддаєш перевагу спати, а й щоб гнобити цих людей, мені теж не подобається. Я за демократію.

- Ви не схильні жити ілюзіями?

- Я можу якийсь час ними харчуватися, дуже засмучуюсь, коли вони руйнуються. Наприклад, на врученні премії “Чайка” я переживав, коли один артист в фойє перед початком церемонії зі мною привітався крізь зуби, через плече, хоча я перед ним ні в чому не завинив. Навіть навпаки, визволяв його з міліції одного разу, коли він був в абсолютно непотрібному стані. Але він потім чомусь вирішив, що це саме я його туди здав, мабуть, така форма білої гарячки. Подібні речі мене можуть абсолютно вибити з колії, я від цієї ситуації тиждень відходив. Так що зараз вже трохи залишилося у мене ілюзій. Але я все ж наполегливо продовжую вірити в любов, в порядність, в дружбу ... Я романтик, і, напевно, тому мене часто обманюють. Але я вважаю, що це не мої проблеми. Знаєте, є така чудова фраза: “Коли мене ображають, я не ображаюся, бо в цей момент у тих, хто мене ображає, починається довгий, досить-таки складна розмова з Богом”.

- Кажуть, ви працюєте практично без відпустки і навіть у вихідні дні схильні влаштовувати собі зйомки. Чому так відбувається? Багато на що потрібно заробити?

- Природно, як і будь-якій людині, мені потрібні гроші. Але я зовсім не з цієї причини прийшов в професію і працюю в такому жорсткому графіку. Вся справа в тому, що варто мені залишитися вдома одному, як починається болісне самокопання, накочує якесь депресивний стан ...

- А до суперництва творчому ви як ставитеся?

- Позитивно. Пам`ятаю, як в цирковому училищі, куди я поступив в 14 років, моїй подрузі, круглої відмінниці, оголосили, що вона отримає червоний диплом і Ленінську стипендію. Я вирішив, що нітрохи не гірше, став працювати в два рази більше і домігся того ж самого.

- До речі про дитинство, читала, що в рідному Кишиневі ви майже з дитинства були якимось привілейованим: з дитячого садка вас забирали на відкриття радянських пам`ятників, де ви співали ...

- Так, по-перше, я був гарним хлопчиком: в шортиках, білій сорочечці, з “метеликом”, По-друге, відрізнявся зразковою поведінкою, по-третє, мені подобалося виступати. Я завжди любив гучні застілля, гостей, які частенько збиралися у нас в будинку.

- Мені здається, що ви приділяєте своїй зовнішності занадто велика увага. Як часто дивитесь у дзеркало?

- Двічі в день: вранці і ввечері. Якщо десь пройду повз дзеркало, звичайно, в нього подивлюся, я ж нормальна людина. Взагалі треба стежити за тим, щоб добре виглядати. У мене на днях був шок. Після довгої перерви я спустився в метро і тут же, ніби на машині часу, перенісся років на десять назад, коли щодня їздив на цьому виді громадського транспорту: кругом були всі ті ж люди з мученицьким виразом на обличчях. Дивитися на це було жахливо! Напевно, у них немає в першу чергу бажання змінити якось своє життя, інакше з`явилися б і гроші, і час на це.

- А на вулиці ви цих осіб не помічаєте?

- Мені здається, що на вулицях ситуація трохи краща, хоча я, безумовно, рідко гуляю. В основному перебуваю або в машині, або на роботі, або на відпочинку. Для відпочинку вибираю тільки ті місця, де люди красиві і атмосфера приємна. Потрібно самому будувати свою долю. Я дуже не люблю скигліїв. Раніше сам був таким, до тих пір, поки не усвідомив, наскільки це заняття не конструктивне. І зрозумів, що слід чітко знати свою мету і рухатися до неї. Просто мріяти про славу та багатство - нерозумно.

- В цьому році у вас ювілей - 30 років, саме час підводити проміжні підсумки. Популярність, визнання, всілякі нагороди і конкурсні призи у вас є, квартира в Москві теж недавно з`явилася ...

- Те, що у мене є на сьогоднішній день, я планував мати ні до тридцяти, а до двадцяти років. Так що все йде із запізненням. Мені коштувало народитися або на п`ять років раніше, або на десять років пізніше, а то я потрапив в якесь лихоліття, навчався, коли це нікому не було потрібно, випускався з училища, коли кіноіндустрія була в занепаді ... Тому зараз я радію за хлопців , які прямо з інституту потрапляють на екрани і студії їх рвуть на частини ... А що стосується моєї квартири, то найпершу “хрущобу”, В районі метро “Вулиця 1905 року”, Я купив, коли ще тільки закінчив Щукінське училище. Я зробив там ремонт, виглядала вона у мене казково, і кращі люди столиці у мене були в гостях. Прожив в ній рівно три роки, після чого продав і купив двокімнатну квартиру на Маяковке, з вікнами, що виходять на Садове кільце, в якій теж живу вже три роки. Я адже, як провінціал, мріяв, щоб зі своєї квартири в самому центрі Москви мені б було видно рубінові кремлівські зірки і Останкінська телевежа. І ось тут якраз все було саме так, поки мені ці види не забудували. Але ця обставина сприймаю як хороший стимул: значить, пора переїжджати! Сам процес підбору житла, облаштування, ремонт мене нітрохи не лякають, навпаки, радують. Мало того що я самостійно оформив свої квартири, так ще й своїм друзям допомагаю житло обробляти.

- І ви впевнені, що зараз рухаєтеся по правильній траєкторії?

- Ні, але це не страшно. Я не дозволяю собі потопати в печалі з приводу відсутності в даний момент адекватних ролей. В “Современнике” НЕ репетирую нічого нового, зате граю в легендарних спектаклях: “Вишневий сад”, “Солодкоголосий птах юності”, “важкі люди”, “гроза”. А в Театрі імені Вахтангова - в спектаклі “мадемуазель Нітуш”. Що стосується кіно, то вже вкотре повторюється одна і та ж ситуація: режисер мене стверджує на картину, а продюсер відмовляє. Або говорить, що я ще не дуже відомий персонаж, або, навпаки, що моє обличчя занадто медійне. Я не розумію, чому хороших артистів, які могли б скласти славу кінематографу нашої країни, кудись засовують.

- Це ви себе маєте на увазі?

- І себе, зрозуміло, теж. Досить вже скромничати. Я знаю, що я можу, і не хочу сидіти склавши руки. Незатребуваність мене вбиває. Скільки разів я чув одне й те саме: “На вас треба писати сценарій”. І що?! Де ці роботи ?!

- На ваш погляд, чого вам ще зараз не вистачає?

- Як не дивно, ток-шоу на телебаченні. І тут мене злочинно не використовують. Я був провідним в різних проектах, але це були не зовсім мої програми. Коротше, в цьому я був би набагато органічніше деяких наших телеведучих.

Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
—хоже